Посібник для журналістів: як уникнути судових позовів та інших юридичних ризиків. Зображення: Zunar для GIJN

У цьому посібнику ви знайдете перелік найпоширеніших загроз, з якими стикаються журналісти, та поради щодо того, як зменшити ризики.

ЗМІСТ

• Дифамація
• Захист джерел
• Кіберзлочинність та онлайн-переслідування
• Ризик хибних звинувачень або незаконного затримання/арешту
• Поради з фізичної безпеки
• Фальшиві новини та пропаганда
• Сатира
• Питання авторського права
• Закриття ЗМІ 

Попередні роки наочно продемонстрували, наскільки гострим є питання загрози свободі слова. Ризики лише посилилися через пандемію та війну, оскільки безпринципні режими під виглядом боротьби з дезінформацією запроваджують репресивні правові заходи й використовують дедалі витонченіші методи придушення критичної журналістики та контролю за інформацією в інтернеті.

Журналісти стають жертвами насильства, свавільних затримань і об’єктами таємного стеження, що особливо помітно в конфліктних ситуаціях та під час виборів. Співробітники державних та недержавних безпекових структур чи зловмисники, які чинять утиски та застосовують проти журналістів акти насильства, часто залишаються безкарними.

Також журналісти стикаються з безпрецедентною кількістю безпідставних судових позовів. Такі стратегічні позови проти громадської активності (SLAPP, Strategic Lawsuits Against Public Participation) мають на меті залякати журналістів та інших громадян, які критикують поведінку впливових осіб або корпорацій. Ці позови часто ґрунтуються на нікчемних, незначних або перебільшених претензіях і подаються не для захисту прав, а для того, щоб чинити тиск на журналіста чи правозахисника.

Ще одним викликом для свободи слова та незалежної журналістики є зусилля держави, спрямовані на контроль за інформацією в інтернеті. У багатьох країнах створено вкрай суворе та репресивне середовище для традиційних засобів масової інформації, тому інтернет часто залишається останнім прихистком для вільних та незалежних висловлювань. Однак уряди знаходять різні способи придушити свободу слова в онлайні. У багатьох державах інтернет жорстко контролюється шляхом постійної фільтрації або періодичного блокування сайтів.

Незалежні журналісти у своїй практиці стикаються із серйозними викликами: від авторитарних режимів, які придушують свободу слова через репресивні закони, до ситуацій, коли журналісти не здатні прогодуватися своєю працею. Щоб подолати ці виклики, журналісти можуть скористатися знанням про різні види захисту, передбачені міжнародним правом.

Наведені нижче рекомендації містять загальний огляд міжнародних правових норм та найпоширеніших загроз, з якими стикаються журналісти. Вони пропонують поради, як передбачити й зменшити правові загрози, а також захистити себе у своїй щоденній журналістській діяльності.

Дифамація

Дифамація — це загальний юридичний термін, який широко тлумачиться як поширення неправдивих відомостей, що несправедливо завдають шкоди репутації юридичної чи фізичної особи. Відповідно до міжнародного права у галузі прав людини, дифамацію можна розуміти як «незаконні напади» на «честь і репутацію» особи.

Закони про дифамацію відрізняються залежно від юрисдикції. З цієї причини перші кроки для захисту у справі про дифамацію мають бути націлені на визначення відповідної юрисдикції та отримання юридичної консультації.

Поради з уникнення/мінімізації ризиків позову про дифамацію

Хоча журналісти не можуть повністю усунути всі юридичні ризики, наведений нижче список містить практичні поради, що допоможуть знизити ймовірность притягнення до відповідальності за дифамацію:

• Дотримуйтесь принципів належної журналістської практики. У своїх публікаціях будьте уважними, справедливими й точними; ретельно вказуйте джерела та цитати; коли це можливо, ведіть записи розмов (за згодою) та формулюйте твердження таким чином, щоб не створювати небажані підтексти або сенси, які ви не можете підкріпити відповідними доказами. Крім того, не ставте висловлювання опитуваного в лапки, якщо вони вибіркові, узагальнені або перефразовані. Корисні пропозиції див. у статтях «Записування телефонних дзвінків та розмов» і «Навички та принципи роботи журналістів».

• Стежте за тим, що саме ви кажете, і кажіть лише те, що можете довести. Контролюйте точність тверджень та уникайте двозначностей.
• Зберігайте результати своїх досліджень та всі знайдені документи. Якщо ви збираєтеся зробити потенційно скандальне твердження про компанію чи особу, то маєте бути спроможні довести, що ваша заява правдива і ґрунтується на фактах, тому зберіть якомога більше доказів.
• Якщо ваші докази включають аудіо- чи відеозапис певних осіб, важливо отримати від них пряму згоду на це у письмовій формі.
• Завжди перевіряйте факти та використовуйте надійні джерела. Не слід автоматичо вважати, що написане деінде твердження правдиве.
• Пам’ятайте, що за передрук дифамаційних тверджень вас можуть притягти до відповідальності. Тому будьте обережні, коли ретранслюєте чиїсь звинувачення. Навіть якщо ви просто робите ретвіт потенційно наклепницького твіту, вам загрожує судовий позов.
• Якщо ви висловлюєте свою думку про щось, вкажіть, що це ваша суб’єктивна оцінка, і що її зроблено без злого умислу.
• Якщо ви знаєте, що написане вами є наклепом, перевірте, чи ви маєте право писати про це. Є речі, про які ви маєте право писати незалежно від того, чи є вони наклепницькими чи дифамаційними. Але пам’ятайте, що у різних країнах закони про дифамацію та наклеп відрізняються, а правова система Великобританії особливо прихильна до позовів про дифамацію проти преси. 
• Позови про дифамацію поглинають багато часу та грошей. Навіть якщо ви врешті-решт виграєте справу, ціна захисту може виявитися надвисокою. Щоб гарантувати собі майбутнє, особливо якщо ви фрілансер, подумайте про страхування професійної відповідальності та страхування на випадок судового переслідування.

Захист джерел

Багато журналістських розслідувань були б неможливими без конфіденційних джерел або викривачів. Таким джерелам іноді необхідно забезпечити анонімність заради захисту від фізичної, економічної чи професійної помсти за розголошення інформації, яку вони надали в інтересах суспільства. Журналісти всього світу взяли етичне зобов’язання не розкривати особу своїх конфіденційних джерел. Також існує міцна правова традиція захисту джерел на міжнародному рівні — це є визнанням життєво важливої ролі конфіденційних джерел для сприяння «наглядовій» або «відповідальній» журналістиці. Примусове розкриття джерел негативно впливає на свободу слова та свободу ЗМІ, а також перешкоджає вільному розповсюдженню інформації.

Як уникнути/мінімізувати ризики розкриття конфіденційних джерел

Для незалежних журналістів критичне значення має цифрова безпека. Згідно з перуджійськими принципами, що націлені на визначення належних практик роботи з конфіденційними джерелами в умовах цифрового стеження, для захисту джерел корисно використовувати такі правила:

• Оберігайте свої джерела. Захищайте їхню анонімність на їхню вимогу.
• Забезпечте джерелам найбезпечніші способи «першого контакту» з вами.
• Щоб допомогти потенційним викривачам, оприлюдніть інформацію про те, як вони можуть зв’язатися з вами через анонімні та зашифровані канали, а також про пов’язані з цим ризики.
• Усвідомте ціну, яку може заплатити викривач за свій вчинок, поясніть вашому джерелу чи інформатору потенційні ризики його вразливості у цифровому середовищі.
• Візьміть відповідальність за свій цифровий захист, використовуйте шифрування.

• Визначте найбільші загрози для вас та вашого джерела, а також конкретні кроки для вашого захисту.
• Усвідомте важливість масивів даних для ваших історій і, коли це можливо та безпечно, публікуйте оригінальні документи і набори даних у повному обсязі.
• На вимогу джерел у безпечний спосіб видаляйте надані ними дані, щоб захистити конфіденційні джерела відповідно до етичних зобов’язань, законів та професійних вимог.
• Переконайтеся, що файлообмінники для конфіденційних джерел та інформаторів гарантують належний рівень безпеки, а для матеріалів з підвищеним ризиком — анонімність.

• Знайте національну, регіональну та міжнародну нормативно-правову базу в сфері захисту конфіденційних джерел та викривачів.

Проєкт Digital Media Law Project також пропонує такі поради:

• Будьте розсудливими, коли обіцяєте конфіденційність: обіцянка конфіденційності для ваших джерел може бути корисна і вам, і вашим джерелам, але давати такі обіцянки варто лише після того, як ви ретельно зважите переваги та перешкоди.
• Дослідіть, чи зможете ви скористатися правом «журналістської таємниці» для захисту своїх джерел та неопублікованої інформації: у деяких юрисдикціях пропонують захист журналістам, які отримують судові повістки або офіційні вимоги надати таку інформацію.
• Враховуйте, де ви оприлюдните свої матеріали: вибір місця публікації може позначитися на вашій здатності захищати свої джерела та спосіб отримання інформації.

Кіберзлочинність та переслідування

Багато проблем, з якими стикаються журналісти, пов’язані з впровадженням та застосуванням нових технологій, а також з використанням даних і стеженням у цифровому середовищі. Журналісти регулярно стикаються з численними цифровими загрозами: переслідування та скоординовані кампанії дифамації в інтернеті, фішинг, атаки через фейкові домени, атаки типу «людина посередині» (MitM) і атаки на відмову в обслуговуванні (DDoS). Дедалі частіше використовуються «армії тролів», щоб погрожувати, залякувати, змушувати замовкнути та дискредитувати журналістів, які критикують державні інституції чи політиків. Багато правових систем працюють повільно або погано підготовлені для покарання винних у атаках проти преси. Притягнення винних до відповідальності у місцевих судах дуже ускладнене через їхню залежність, слабкість судової системи або відсутність політичної волі діяти проти впливових організацій чи самої держави.

Що таке кіберзлочинність? 

Точного універсального визначення «кіберзлочинності» немає, хоча міжнародні організації зазвичай використовують цей термін для позначення злочинів, скоєних за допомогою комп’ютерних мереж чи інтернету. Це охоплює широкий спектр дій, зокрема, терористичну діяльність та шпигунство, вчинені за допомогою інтернету, незаконний злам комп’ютерних систем, пов’язані з контентом правопорушення, викрадення та обробку даних, а також кіберпереслідування.

Види кіберзлочинів

• Розголошення конфіденційних даних 

Використання даних, у тому числі обсяги транскордонних потоків даних, особливо пов’язаних із персональними даними, зростає щороку. Брак належного регулювання процесів збору та обробки особистої інформації може мати серйозні наслідки, тому критично важливими стають правила захисту даних. Відповідно до Загального регламенту захисту даних Європейського Союзу (GDPR), порушення конфіденційності персональних даних — це «порушення безпеки, яке призводить до випадкового або незаконного знищення, втрати, заміни, несанкціонованого розкриття або доступу до персональних даних, що передаються, зберігаються або іншим чином обробляються».

• Криміналізація висловлювань в інтернеті 

Законодавство про кіберзлочинність зазвичай спрямоване на боротьбу з широким спектром опублікованого в інтернеті незаконного або шкідливого контенту. Він може включати пропаганду тероризму, расистський контент, мову ненависті, контент відверто сексуального характеру (наприклад, дитячу порнографію), блюзнірський контент, критику держав і державних установ, а також контент, опублікований без дозволу правовласників інтелектуальної власності.

• Онлайн-насильство, кіберпереслідування та кібербулінг

В інтернеті є різні види переслідувань – від кіберцькування і DDoS-атак до доксингу і сексуальних домагань. Кіберпереслідування — це необґрунтоване переслідування та залякування в інтернеті за допомогою текстових повідомлень, телефонних дзвінків або через соціальні мережі, яке серйозно обмежує можливості осіб, особливо вразливих та маргіналізованих спільнот, користуватися своїми правами в інтернеті. Дослідження показали, що онлайн-переслідування часто зосереджені на особистих або фізичних характеристиках, особливо у вразливих та маргіналізованих спільнот, включаючи представників сексуальних меншин та жінок, які стикаються з сексуалізованими формами переслідувань в інтернеті набагато частіше, ніж чоловіки. Інша тенденція онлайн-переслідувань – це так званий кібербулінг, тобто надсилання сповнених ненависті, залякувань чи погроз повідомлень, часто через соціальні мережі.

Поради з уникнення/мінімізації ризиків кіберзлочинності

Організація Media Defense пропонує журналісткам практичні поради для захисту в інтернеті:

• Будьте обережні з хештегами, які ви використовуєте в соціальних мережах, щоб уникнути скоординованих атак тролів з конкретних тем.
• Не діліться в соціальних мережах даними про ваше поточне місцезнаходження — краще і безпечніше розкривати його лише після того, як ви покинете місце події або закінчите репортаж.
• Коли загрози стають явними, повідомте про це своїх колег, редакторів або керівництво та разом розробіть процедури забезпечення вашої безпеки.
• Дайте собі можливість перетравити емоційний вплив цього досвіду — поговоріть з друзями, колегами або з фахівцем, який може вам допомогти.
• Можливо, варто повідомити платформу, де вам погрожували або вас атакували, особливо якщо ці дії явно порушують умови обслуговування або правила поведінки платформи.
• Заохочуйте свою медіа-організацію розробити протокол навчання персоналу про переслідування та боротьбу з ним.
• Для отримання додаткової інформації перегляньте ресурси IWMF і TrollBusters.

У разі поширення інтимних зображень без вашої згоди Media Defense рекомендує такі кроки:

• Зробіть записи (та копії) опублікованого в інтернеті контенту, щоб забезпечити постійне документування злочину. Зафіксуйте дату публікації контенту, місце його розміщення і автора. Один із найкращих варіантів — це знімки екрану (скріншоти).
• Зверніться по психосоціальну та юридичну допомогу.
• Напишіть заяву в поліцію. Навіть якщо у вашій країні закон не регулює питання розповсюдження інтимних зображень без згоди, правопорушення може бути зафіксоване в межах чинного кримінального законодавства.
• Надішліть скаргу платформі, на якій було опубліковано контент. Також може бути корисно додати до скарги копію заяви в поліцію.

Шпигунське програмне забезпечення та цифрове стеження 

Журналістів дедалі частіше піддають стеженню та моніторингу, який може включати цілеспрямоване використання шкідливого програмного забезпечення, шпигунського програмного забезпечення (як видно з глобального скандалу з Pegasus), програмного забезпечення для розпізнавання обличчя та інших засобів, таких як моніторинг соціальних мереж. Стеження та моніторинг часто використовують як інструмент залякування, щоб змусити журналістів замовкнути. Страх стати мішенню подібних практик негативно впливає на свободу слова і може призводити до самоцензури. Заходи держав та органів влади із обмеження таких інструментів конфіденційності, як шифрування та анонімність, що дозволяють пресі обходити цензуру для отримання доступу до інформації та уникнення стеження, також підривають здатність журналістів безпечно та вільно висвітлювати події.

Поради з уникнення/мінімізації ризиків стеження

Уникнення чи мінімізації ризиків стеження. Зображення: Shutterstock

Запобіжники проти стеження

Організація Media Defense зібрала 10 загальновизнаних принципів Privacy International для обмеження шкоди, якої завдають режими стеження — у тому числі ініційовані державою. Ці принципи забезпечують основу захисту фундаментальних прав, що в ідеалі працює у поєднанні з національним законодавством, яке має достатньою мірою обмежувати цифрове перехоплення даних. Вичерпним довідковим джерелом є звіт організації ARTICLE 19 «Глобальні принципи захисту свободи слова та приватного життя».

Загальні рекомендації про базову цифрову безпеку

Особливо вразливим для стеження журналістам слід використовувати передовий досвід та застосовувати прості протоколи інформаційної безпеки, які захищатимуть їхні приватні комунікації від несанкціонованого доступу.

• Будьте уважні та обачні з інформацією, якою ви добровільно ділитеся в інтернеті. Ретельно захищайте свої особисті логіни, паролі, контактну інформацію, а також дані своїх джерел. Уникайте використання незахищених загальнодоступних мереж Wi-Fi.
• Не відвідуйте незнайомі або незахищені сайти — будьте особливо обережні з тими, що не використовують безпечний протокол «https://». (Шукайте іконку навісного замка в адресному рядку браузера.)
• Наскільки це можливо, спілкуйтеся через зашифровані канали, такі як Signal.
• Використовуйте надійні паролі та не використовуйте однакових паролів для різних облікових записів на своїх електронних пристроях. Частіше оновлюйте свої паролі.
• Захищайте свої пристрої та за можливості вимикайте сервіси визначення місцезнаходження.

Комітет захисту журналістів (CPJ) рекомендує такі додаткові кроки:

• Регулярно оновлюйте пристрої, застосунки та браузери.
• Стережіться фішингових або спуфінгових атак — повідомлень, які можуть надсилатися через групи WhatsApp, соціальні мережі, електронну пошту чи SMS, створених так, ніби вони надходять із надійного джерела, але намагаються обманом змусити вас встановити шкідливе програмне забезпечення. Не переходьте за будь-якими вбудованими посиланнями; натомість перевірте інформацію за допомогою пошукової системи або зателефонуйте відправнику за його загальнодоступним номером.
• ІТ-команди редакції повинні посилити безпеку її сайтів для захисту від DDoS-атак, а також розгорнути брандмауери вебдодатків та забезпечити додаткову потужність сервера.
• Перегляньте, яка інформація є на вашому телефоні, ноутбуці чи в облікових записах соціальних мереж. Зробіть резервну копію, а потім видаліть документи, фотографії, відео та інші матеріали, які містять особисту інформацію про вас, ваших рідних чи ваші джерела.
• Уважно подумайте, чи вмикати функцію розблокування свого мобільного телефону через біометричні дані, такі як Touch ID або розпізнавання обличчя, оскільки правоохоронні органи можуть використати їх для примусового отримання доступу до ваших даних та інформації про джерела.
• Вийдіть зі своїх облікових записів та видаліть історію браузера.
• Шукайте своє ім’я за допомогою різних пошукових систем та видаляйте будь-які дані стосовно ваших джерел, які ви не хочете бачити загальнодоступними.
• Відстежуйте посилення активності тролів у своїх облікових записах.
• Поговоріть із родиною та друзями про ризики та негативні наслідки онлайн-переслідування. Інтернет-зловмисники часто отримують інформацію про журналістів через облікові записи їхніх родичів та близьких людей в соціальних мережах.
• Якщо ви переживаєте, що ваш інтернет-провайдер відстежує вашу активність в інтернеті, особливо коли ви ведете важливе та небезпечне розслідування, використовуйте віртуальну приватну мережу (VPN). Пам’ятайте, що VPN-сервіс також може записувати вашу активність в інтернеті, тому знайдіть найбезпечніший сервіс VPN.

Ризик хибних звинувачень або незаконного затримання/арешту

Журналістів можуть звинуватити в незаконній діяльності на підставі хибних звинувачень, що може призвести до кримінального засудження. Як зазначено в Посібнику ОБСЄ з безпеки журналістів, таку тактику застосовують для блокування висвітлення питань суспільної ваги, особливо коли воно дискредитує державу, публічних осіб або впливові організовані групи. Деяких журналістів незаконно ув’язнюють за свавільними та хибними звинуваченнями; ще більше журналістів утримують під вартою або у слідчих ізоляторах – іноді протягом тривалого часу і без висунення звинувачень.

Поради з мінімізації/уникнення ризиків хибного звинувачення чи арешту

Ризик незаконного затримання або засудження за сфабрикованими звинуваченнями — це поняття, яке динамічно змінюється відповідно до часу, характеру загроз, вразливості та можливостей. Це означає, що необхідно періодично аналізувати цей ризик, особливо коли змінюється ваше робоче або безпекове середовище. Щоб знизити ризик до прийнятного рівня, Посібник із безпеки «Репортерів без кордонів» рекомендує журналістам таке:

• Зменшити фактори вразливості. Вразливість може бути пов’язана із місцезнаходженням або відсутністю доступу до телефону чи мереж підтримки та колективних дій.
• Збільшити захисні можливості. Можливості — це сили та ресурси, до яких можуть отримати доступ група або захисник, щоб досягти прийнятного рівня безпеки. Прикладами можливостей можуть бути тренінги з питань безпеки чи права; група, яка працює разом як команда та забезпечує доступ до телефону та безпечного транспорту; хороші мережі захисників та правильна стратегія боротьби зі страхом тощо.

Крім того, Посібник із безпеки SEEMO (Safety Net Manual) пропонує таке:

• Якщо ви відчуваєте тиск або зовнішні загрози, але при цьому не можете це публічно довести, все одно розкажіть про це своєму колу журналістів.
• Зберігайте у надійному місці докази тиску — SMS-повідомлення або електронні листи, документи, аудіо- чи відеозаписи — та поділіться ними з людьми, яким ви довіряєте.
• Про випадки прямого тиску чи небезпеки, які можна довести, інформуйте медіа-організації та громадськість.
• Повідомляйте в поліцію та оприлюднюйте інформацію про кожну погрозу та фізичний напад на журналіста чи члена його/її родини.
• Повідомляйте на міжнародному рівні про кожну серйозну загрозу чи фізичний напад. Журналістська солідарність у таких випадках надзвичайно важлива.

Крім того, співробітники CPJ підготували поради та інструменти для забезпечення фізичної та цифрової безпеки для репортерів, яким загрожує арешт та затримання.

Поради з цифрової безпеки

• Перед будь-яким потенційним затриманням або арештом вживайте заходів для захисту своїх пристроїв та даних. Це може зменшити ймовірність отримання доступу до інформації про вас та ваші джерела. Знайте, які дані, зокрема документи та фотографії, зберігаються на ваших пристроях і де вони розташовані.
• Видаліть дані, які наражатимуть вас на ризик. Пам’ятайте, що органи влади чи злочинні групи, які володіють високотехнологічними інструментами, можуть відновити видалені дані. Регулярно очищайте історію браузера та виходьте з усіх своїх облікових записів.
• Обмежте доступ до контенту ваших облікових записів у соціальних мережах. Регулярно переглядайте контент усіх своїх облікових записів, особливо електронної пошти та соціальних мереж. Знайте, яка інформація може наразити вас або інших на загрозу.

Поради з фізичної безпеки

• З’ясуйте, які законні права ви маєте як журналіст в регіоні чи країні, де ви робите матеріали. Спробуйте дізнатися: за що вас можна і не можна заарештовувати; подробиці попередніх арештів журналістів та поводження з ними; які державні чи правоохоронні органи швидше за все проводитимуть арешт; куди вас ймовірно відвезуть у разі арешту; чи матимете ви доступ до адвокатів.

Зображення: Shutterstock

Для додаткової інформації перегляньте ці шаблони оцінки ризиків від CPJ із розбивкою за мовами.

• Перш ніж заарештувати вас, поліцейський повинен повідомити вам, що вас заарештовують та з якої причини. Зверніть увагу на місце, час та обставини, що передували арешту.
• Рекомендується уникати фото- чи відеозйомки арешту — це може спровокувати поліцію та призвести до пошкодження чи конфіскації вашого обладнання або до завдання вам фізичних ушкоджень.
• Фіксуйте якомога більше інформації про залучених поліцейських — їхні імена, номери жетонів або підрозділів, назви відділів та інші характеристики, які допоможуть легко їх ідентифікувати.
• Зверніть увагу на осіб, які стоять поруч та можуть бути свідками вашого арешту.
• Якщо ви зазнали нападу з боку поліцейського, намагайтеся зафіксувати свої травми, надану медичну допомогу та візити до лікарні. Спробуйте запам’ятати імена і зовнішність причетних.

Щоб отримати більше інформації, перегляньте документ CPJ щодо аналізу безпекових загроз перед завданням або статтю GIJN про те, що робити, якщо до вас додому прийшли з обшуком (з особливим фокусом на Росію).

Фальшиві новини та пропаганда

Терміни «пропаганда», «дезінформація» та «фейкові новини» часто перетинаються за змісто. Їх використовують для позначення численних способів, за допомогою яких обмін інформацією навмисно чи ненавмисно завдає шкоди — зазвичай для просування моральних чи політичних наративів або певної точки зору.

Рада Європи розрізняє три види використання інформації, які підпадають під цю категорію:

• Недостовірна інформація (Mis-information): хибна або неточна інформація, яку створюють і поширюють помилково чи ненавмисно.
• Дезінформація (Dis-information): хибна інформація, яку свідомо створюють та поширюють з метою впливу на громадську думку або для приховування правди.
• Шкідлива інформація (Mal-information): правдива інформація, яку поширюють з метою заподіяння шкоди.

Крім того, ось як визначає спільні елементи хибних новин та пропаганди Європейський парламент:

• Маніпулятивний характер: контент створено як фальшивий, маніпулятивний або оманливий (дезінформація), або контент створено із використанням неетичних методів переконання (пропаганда).
• Намір: контент спрямовано на створення почуття небезпеки, руйнування єдності, розпалювання ворожнечі чи пряме порушення демократичних процесів.
• Суспільний інтерес: контент стосується теми, яка становить суспільний інтерес.
• Розповсюдження: контент, для посилення ефекту якого часто використовуються автоматизовані методи поширення.

Соціальні мережі та дезінформація/пропаганда

Хоча так звані фейкові новини не є новим явищем, останнім часом вони набули особливого значення у зв’язку з широкою доступністю складних інформаційних та комунікаційних технологій, таких як соціальні мережі. Наприклад, можливість ділитися текстами, зображеннями, відео або посиланнями в інтернеті дозволяє впродовж кількох годин охопити найширшу аудиторію і створює безпекову проблему. Тим не менш, нині соціальні мережі та створений громадськими журналістами контент стають дедалі важливішими джерелами для матеріалів про протести.

Поради з уникнення/мінімізації ризиків дезінформації

Для боротьби з дезінформацією організація PEN America рекомендує такі дії:

• Не сприймайте контент як правдивий; ретельно перевіряйте весь контент із соціальних мереж. Щоб більше дізнатися про те, як це зробити, перегляньте розширений посібник GIJN або кишеньковий посібник First Draft з верифікації відео.
• Перевіряйте будь-яку інформацію, яка надходить з пов’язаних із протестом облікових записів або електронних адрес.
• Стережіться сайтів з фальшивими новинами, які часто створюють для імітації правдивих джерел новин, зокрема місцевих. Для довідки перегляньте сайт PolitiFact від Poynter, центр відстеження NewsGuard або сайт Factcheck.org.

ЮНЕСКО рекомендує використовувати такий контрольний список:

• Визначте автора/журналіста та його/її експертний рівень. Хто автор роботи? Що ми знаємо про журналіста/ку, його/її експертний рівень та інші матеріали.
• Визначте тип роботи. Що це за матеріал? Шукайте ознаки, які відрізняють новини від думок, аналізу та рекламного контенту (спонсорського/«нативного»).
• Зверніть увагу на цитати та посилання. Визначте джерела, що стоять за фактами та твердженнями, наведеними у розслідуваннях або глибоких аналітичних матеріалах.
• Визначте місцеву ситуацію чи спільноту.
• Розпізнайте різні голоси. Чи намагається редакція висвітлювати різні погляди та наскільки вона прихильна до плюралізму думок?

Сатира

Сатира перебуває під непрямим захистом міжнародного законодавства про свободу слова. Європейський суд з прав людини у справі 2007 року Vereinigung Bildender Künstler проти Австрії визначив сатиру як «…форму художнього вираження та соціальної реакції, яка через властиві їй риси перебільшення та спотворення реальності природно спрямована на провокування та збудження. Відповідно, будь-яке втручання в право художника на таке вираження повинно розглядатися з особливою обережністю».

Тим не менш, сатира часто зазнавала юридичних нападів, переважно під прикриттям законів про дифамацію або авторське право. Головна відмінність між сатирою та дифамацією полягає в тому, що сатира не призначена для того, щоб громадськість повірила в її істинність. Сатира гостра, критична та створена для того, щоб зачепити.

Поради з уникнення/мінімізації юридичних ризиків, пов’язаних із сатирою

Комітет журналістів з питань свободи преси запропонував такі поради для уникнення судового позову за дифамацію у сатирі.

• Використання несерйозного тону сигналізує про те, що історія не є справжньою новиною.
• Зважайте на контекст видання, де публікуватиметься матеріал, — в тому числі чи публікує зазвичай це видання сатиру або пародії.
• Враховуйте тип видання або передачі — це друкований журнал, газета, блог, теле- чи радіо-програма новин? Враховуйте внутрішній редакційний контекст — це рубрика критики для широкої аудиторії, авторська колонка, сторінка новин, сатиричний сайт чи передача? Враховуйте географічне охоплення або аудиторію видання.
• Використання незвичного заголовка від самого початку покаже читачам, що ця історія не є звичайними новинами.
• Свідченням того, що в матеріалі не йдеться про реальні факти, можуть бути неправдоподібні елементи, експерти та групи з комічними іменами чи безглуздими абревіатурами, а також малоймовірні, нелогічні чи ексцентричні цитати.
• Замість імен справжніх людей можна використовувати вигадані, близькі до імен реальних людей або такі, що натякають на них.
• У своєму матеріалі можна послатися на реальний випадок, який ви пародіюєте. Публікація пародії невдовзі після реального інциденту, поки про нього ще пам’ятають, підказує, що історія є реакцією на фактичні події.
• Правове застереження (дисклеймер) може допомогти, але не обов’язково дозволить уникнути позову, особливо якщо воно написане дрібним шрифтом у кінці сатиричної історії, яка в цілому виглядає правдоподібно.

Питання авторського права

Авторське право — це форма права про інтелектуальну власність, яке, згідно з Бюро авторського права США, захищає «оригінальні авторські твори, в тому числі літературні, драматичні, музичні та художні твори, такі як поезія, романи, фільми, пісні, комп’ютерне програмне забезпечення та архітектура». Авторське право не захищає факти, ідеї, системи або методи роботи, хоча воно може захищати спосіб їх вираження.

«Добросовісне використання» — це термін, який означає можливість використання захищеного авторським правом контенту без отримання дозволу чи відшкодування в таких випадках, особливо коли культурні чи соціальні переваги використання значно перевищують витрати. Це загальне право, застосовне навіть у ситуаціях, коли закон не містить чіткого дозволу на конкретне використання, про яке йдеться. Як і у випадку зі звичнішими правами на свободу самовираження, люди користуються цим правом без будь-якого офіційного повідомлення чи реєстрації.

Поради з уникнення/мінімізації ризиків порушення авторських прав

Посібник журналіста з авторського права та матеріалів свідків у ЗМІ пропонує такі ключові кроки для мінімізації ризиків, пов’язаних з авторськими правами:

• Верифікуйте автора контенту: власником авторських прав є той, хто натиснув кнопку публікації.
• Попросіть дозволу на використання контенту зрозумілою, нескладною мовою та поясніть, як і коли його буде використано.
• Перевірте національне законодавство у сфері авторських прав. У різних країнах по-різному тлумачиться добросовісне використання об’єктів авторського права.
• Не використовуйте контент чи зображення без вказування авторства. Однак при цьому ви також повинні пам’ятати про етичні та юридичні питання конфіденційності, пов’язані із публікацією імені особи без її згоди.
• Завжди перевіряйте надійність джерела та інформації.
• Не передруковуйте документи чи зображення, які захищені авторським правом або належать іншим особам. Матеріали, знайдені в інтернеті, не є безкоштовними або незахищеними законами про авторське право, за винятком дуже старих або тих, що опубліковані за ліцензією Creative Commons. Якщо ви вважаєте, що у вас є вагомі аргументи для використання матеріалів як коментаря, критики, сатири чи іншого «добросовісного використання», зверніться до найкращих практик або до професійного адвоката; не покладайтеся на сумнівні приклади «добросовісного використання» або так званої народної мудрості.

Закриття ЗМІ 

Закриття ЗМІ є світовою тенденцією. Авторитарні режими все частіше ухвалюють репресивне законодавство, яке серйозно підриває свободу ЗМІ в усьому світі. У світі значно почастішали випадки закриття ЗМІ.

Поради з мінімізації/уникнення ризику закриття

• Суворо дотримуйтеся рекомендацій з цифрової безпеки, щоб мінімізувати ризик стеження з боку держави.

• Перевірте національне законодавство про державну цензуру.

• Приховуйте конфіденційний контент; обмінюйтесь контентом зі ЗМІ, у яких ризик потрапити під цензуру нижчий.
• Коли стикаєтесь із загрозою репресивного медіа-середовища, працюйте з-за кордону, якщо це можливо.

Правове застереження: інформація, викладена у даному документі, не є юридичною консультацією та не може сприйматися як така. Інформація в цьому документі надається лише для довідкових цілей.

Додаткові ресурси

Чеклист з фізичної та цифрової безпеки для журналістів.

Необхідні кроки для журналістів у екстрених ситуаціях.

Інструмент оцінки ризиків і загроз (JSAT), який GIJN спільно з Фондом Форда розробила спеціально для журналістів.

Генеральне інтерв’ю для вашого розслідування: поради про лист-попередження.

Цей посібник підготували редактори GIJN Ніколіа Апостолоу та Рід Річардсон. Автор ілюстрації нагорі – малайзійський політичний карикатурист Зунар (Zulkiflee Anwar Ulhaque).

Media Defense — єдина міжнародна правозахисна організація, яка зосереджена виключно на правовому захисті журналістів, громадських журналістів та незалежних ЗМІ в усьому світі, що перебувають під загрозою через свої матеріали. На сьогоднішній день Media Defence підтримала більше 900 справ, допомагаючи сотням журналістів у понад 110 країнах. Робота організації сприяла запобіганню ув’язненню працівників ЗМІ на сукупний термін понад 290 років, уникненню збитків на суму понад 646 мільйонів доларів США та підготовці понад 90 юристів.

​​Журналісти-розслідувачі, які потребують допомоги, можуть подати заявку на розгляд, зв’язавшись із GIJN через службу підтримки.

Переклад здійснений в партнерстві з Інститутом регіональної преси та за підтримки EU4 Independent Media.